Пошук

Вхід

У XVI ст. недалеко від Жовкви (25 км від Львова), за горою прийшли ченці Йоіл та Сильвестр і заснували печерну церкву. На початку XVII ст. Станіслав Жолкевський дає дозвіл на будівництво монастиря. Спочатку Крехівський монастир був дерев'яний, потім, розбагатівши, ченці провели в рурах (трубах) воду з джерела, побудували оборонні стіни – грамоту-дозвіл видав сам король Корбут Вишневецький. Сторіччя XVII – війна з Туреччиною, татарські (союзні туркам) загони нишпорять по всій окрузі. Знаходять монастир. Племінник хана Селім Гірея був з татарами і один з ченців, що захищають монастир, вбиває його. Селім Гірей в люті: - Знищити ченців! Але за них заступається Дорошенко. Монастир платить контрибуцію і вороже військо відступає. Контрибуція велика – в монастирі з церков зняли навіть дзвони. Але ченці живі, і як мурахи, знову наживають собі добро. У XVIII ст. будується кам'яна башта з годинником, новий міст і нові ворота. Будуються кам'яні церкви.

XX ст. приносить нові неприємності. Монахів Крехівського монастиря утискає польська влада, адже монастир греко-католицький, отців Василіан, тобто український. Забирають старовинні книги (найстаріша датується 1493г.), хроніки XII - XIV ст., потім повернули, але не все. Радянська влада закрила монастир, а в приміщеннях розмістилася школа для дітей інвалідів.

У 90-х роках XX ст. монастир св. Миколая у Крехові знову відкрився. У ньому знаходяться дві чудотворні ікони – св. Миколая та Матері Божої Верхрадской. Обидві ікони перебували на збереженні у Львівських церквах і тепер урочисто перенесені в монастир.

100 3475 600x800100 3491 800x600

100 3477 600x800100 3481 800x600100 3484 600x800100 3487 800x600100 3472 800x600