За свідченнями архівних документів, у 15 — 16 століттях тут був монастир отців Василіан. Ченці тут переховувалися від нападів татар.

За переказом, під час одного з нападів, татари зруйнували монастир, і вижити вдалося лише одному монаху. Він поселився окремо в урочищі Заглини, що неподалік від села Монастирок. Через самотній спосіб життя його прозвали «самцем». Згодом сюди почали тікати люди з навколишніх сіл перед нападами ворогів. Тут вони спільно молилися і просили Господа вберегти їх від небезпеки.

Легенда оповідає, що десь у 17 столітті біля села гралися пастушки. Серед них була дівчинка Маруся, якій одного разу під час молитви з`явилася Діва Марія. Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що бачила Пречисту Діву і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Були і такі, що сміялися з неї та глузували. Дитина плакала. Але раптом підвела очі вгору і знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказали: "Вона тут, я її бачу". За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело.

Через деякий час біля цього джерела отримала оздоровлення і зцілення незряча донька місцевого пана, яку не могли вилікувати найкращі лікарі світу. Тоді пан подарував громаді села Монастирок землю, на якій знаходилось джерело. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся до наших днів. з того часу місцеві жителі назвали джерело "Маруся".