У XVI ст. недалеко від Жовкви (25 км від Львова), за горою прийшли ченці Йоіл та Сильвестр і заснували печерну церкву. На початку XVII ст. Станіслав Жолкевський дає дозвіл на будівництво монастиря. Спочатку Крехівський монастир був дерев'яний, потім, розбагатівши, ченці провели в рурах (трубах) воду з джерела, побудували оборонні стіни – грамоту-дозвіл видав сам король Корбут Вишневецький. Сторіччя XVII – війна з Туреччиною, татарські (союзні туркам) загони нишпорять по всій окрузі. Знаходять монастир. Племінник хана Селім Гірея був з татарами і один з ченців, що захищають монастир, вбиває його. Селім Гірей в люті: - Знищити ченців! Але за них заступається Дорошенко. Монастир платить контрибуцію і вороже військо відступає. Контрибуція велика – в монастирі з церков зняли навіть дзвони. Але ченці живі, і як мурахи, знову наживають собі добро. У XVIII ст. будується кам'яна башта з годинником, новий міст і нові ворота. Будуються кам'яні церкви.
XX ст. приносить нові неприємності. Монахів Крехівського монастиря утискає польська влада, адже монастир греко-католицький, отців Василіан, тобто український. Забирають старовинні книги (найстаріша датується 1493г.), хроніки XII - XIV ст., потім повернули, але не все. Радянська влада закрила монастир, а в приміщеннях розмістилася школа для дітей інвалідів.
У 90-х роках XX ст. монастир св. Миколая у Крехові знову відкрився. У ньому знаходяться дві чудотворні ікони – св. Миколая та Матері Божої Верхрадской. Обидві ікони перебували на збереженні у Львівських церквах і тепер урочисто перенесені в монастир.
За свідченнями архівних документів, у 15 — 16 століттях тут був монастир отців Василіан. Ченці тут переховувалися від нападів татар.
За переказом, під час одного з нападів, татари зруйнували монастир, і вижити вдалося лише одному монаху. Він поселився окремо в урочищі Заглини, що неподалік від села Монастирок. Через самотній спосіб життя його прозвали «самцем». Згодом сюди почали тікати люди з навколишніх сіл перед нападами ворогів. Тут вони спільно молилися і просили Господа вберегти їх від небезпеки.
Легенда оповідає, що десь у 17 столітті біля села гралися пастушки. Серед них була дівчинка Маруся, якій одного разу під час молитви з`явилася Діва Марія. Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що бачила Пречисту Діву і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Були і такі, що сміялися з неї та глузували. Дитина плакала. Але раптом підвела очі вгору і знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказали: "Вона тут, я її бачу". За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело.
Через деякий час біля цього джерела отримала оздоровлення і зцілення незряча донька місцевого пана, яку не могли вилікувати найкращі лікарі світу. Тоді пан подарував громаді села Монастирок землю, на якій знаходилось джерело. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся до наших днів. з того часу місцеві жителі назвали джерело "Маруся".
«Дерева миру» посаджено і в Раві-Руській
З 25 квітня в Україні триває акція «Дерева миру» (Globalprojectofthe «TreesofPeace»), яка вже об’єднала вже 50 країн, жителі яких цього дня вийшли на вулиці своїх міст, аби висадити «Дерева Миру».
В понеділок 27 квітня 2015 року мешканці міста Рава-Руська долучилися до проведення Всесвітньої акції «Дерева миру». Адже сьогодні, як ніколи, людям необхідно усвідомити важливість проблеми підтримання миру у світі та у нашій рідній країні, продовжувати озеленювати території та постійно збільшувати кількість та площу зелених насаджень, підтримувати благоустрій міста, а отже залишити для своїх нащадків мирну та чисту Землю.
З ініціативи Регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя» у місті Рава-Руська Жовківського району на Львівщині було висаджено близько 70 дерев горобини на площі 0,21га.
До посадки долучилися учні та школярі місцевих шкіл: загальноосвітні школи №1 та №2, НВК «Рава-Руська школа-гімназія» та школа-інтернат.
Для посадки Дерев миру» було вибрано дерева горобини, яка здавна шанується та цінується українцями.
Горобина, як і калина та липа є національними українськими деревами та шануються в народі. Росте горобина звичайна, або червона, по всій Україні, крім степових районів.
Цікаво, що горобину вважають жіночим деревом. За народними переказами, саме жінок вона в першу чергу бере під свій захист. У деяких народів заборонялося навіть вирубувати дерева червоної горобини, а дозволяли тільки зрізати великі гілки лише для виготовлення посохів для священнослужителів, подорожніх, які відправлялися в далеку дорогу. Вважалося , що це богоугодна рослина , що сприяє спілкуванню з Вищими Силами та прогнозами.
Здавна це дерево шанували й українці. Плоди горобини вживали в варення, компоти, квіти та ягоди рослини використовували як цілющу сировину. Зокрема, ягоди червоної горобини - справжня комора полівітамінів. За вмістом аскорбінової кислоти вони перевершують цитрусові, в них є вітаміни групи В ( заспокійливо діють на нервову систему , допомагають у разі безсоння і депресії), вітамін Е (рятує від передчасного старіння і проблем із серцем), вітамін А (корисний для гостроти зору та здоров'я шкіри).
У плодах горобини містяться органічні кислоти (яблучна, винна, янтарна, щавлева), дубильні речовини, пектини, мінеральні солі, ензими. Плоди горобини виводять з організму шкідливі речовини і мають проти набрякову дію.
Горобиновий сік - хороший відхаркувальний засіб, ефективний для лікування шлунково-кишкових захворювань, допомагає прихворобах печінки і жовчного міхура. Ще в давнину люди помітили , що плоди мають знезаражувальні властивості, тому у воду кидали гілку горобини, після чого вона набувала приємного смаку і довго не псувалась.
Отож, 27 квітня 2015 року на східній околиці міста Рава-Руська у міському сквері поблизу залізничного вокзалу було створено горобиновий гай, який вже через три-п’ять років милуватиме око равчан. А молоде покоління згадуватиме той день, коли вони змогли долучитися до висадження нового молодого парку у рідному місті.
Джерело представляє собою унікальну природну цінність,і вважається , що джерельна вода найчистіша і володіє цілющими властивостями та дарує нам чисту енергію самої природи.
Адміністрацією парку РЛП”Равське Розточчя” спільно з Рава-Руським професійним ліцеєм було завершено облагородження джерела Бейжине. яке знаходиться в гідрологічному заказнику «Потелицький» .
